Дзвони Чорнобиля

Птахи складають гімн весні,

Всміхаються до сонця квіти,

А пам’ять лине у страшні ті дні,

Гудуть жорстоко дзвони квітня.

Летіли на Чорнобиль журавлі,

До рідної землі, додому…

І раптом крилонька вогнем пекельним зайнялись, –

Упали грудкою додолу.

Земля горіла, і горіли небеса,

І смерть невидима косила людські душі…

О Україно, страднице свята,

За що цей біль терпіти й нині мусиш?

       Майже двадцять років минуло від тієї жахливої ночі з 25 на 26 квітня
1986 року, коли о першій годині 23 хвилини над четвертим реактором
Чорнобильської атомної електростанції нічну пітьму розірвало велике
вогнище. Люди мирно спали, і відразу ніхто не міг збагнути, що сталося.
Ніхто ще не знав, яка страшна біда нависла над Україною, і назва якій –
радіація.